Вчителі хворіють
на серце й на горло. Перукарок болить хребет. А емігрантів чіпається така
професійна хвороба як "патріотизм". От виїжджають, акліматизовуються в приязному
кліматі – і починають посилено любити Україну.
Чіпляють на
робочий стіл і заставку телефону картинку в жовто-блакитних барвах. На дзвінок ставлять гімн України. Ходять у
вишиванках по Нью-Йорку і Варшаві (добре, що тепер в моді етностиль). Хоч вдома
вишиванок не мали і на заставці були квіточки і круті тачки.
Ми пишемо на
форумах «Слава Україні!». В тих же форумах ділимось впевненістю, що знаємо, як
витягнути Україну з «чорної дірки» по аналогії з Швецією. Або ж пишемо, як за
кордоном «галімо» і які тут тупі люди. Не те, що наші духовні українці. І як
тужимо, і яка в нас любов до України і до садка вишневого коло хати, разом з хрущами.
Нам здається, ми
в цьому щирі. І часто так і є. Спробуй не засумувати в незнайомому середовищі. Тому
й пишемо.
А українець десь
в українському містечку чи селі читає наш форум і його починає нудити. Він
щодня живе в тому: болото на вулицях, дорожнеча в магазинах, хамство в
маршрутках, корупція з кожної дірки. Це він змагається з тим, що пропонує йому селяві:
влада жирує, народ бідує, поліція гірша за мафію. І що з цим всім робити, він
теж часом не знає. А тут ще хтось вчить його з-під пальми в Іспанії, як він має
любити батьківщину. Або з американським акцентом співає «Ще не вмерла Україна» із
сльозами на очах…
Ні, я не пропоную
зненавидіти Україну, як тільки перетнемо кордон. Не пропоную також зріктись вишиванок і забути гімн. Україну справді варто кохати. І того,хто не любить батьківщини - навіть людиною важко назвати. Тільки, давайте, не будемо дратувати земляків, котрі залишились. Краще,
давайте, допоможемо. Хто як може. Без голосних слів і співів. Без показухи. Можна
ж це робити тихо і без розголосу. Дати Україні те, чого вона не має: знання,
освіта, технології, гроші. Як казала одна відома пані: «Не вчіть мене жити –
краще допоможіть матеріально». Мала рацію в цьому випадку.
Або ж –
повертаймось додому. І отоді ніхто нам не закине, що ми лжепатріоти.
Я поки-що не
готова. Тому й написала те, що написала.При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!
ось тільки розберіться, що ж ви любите Україну (владу)?, чи садок вишневий коло хати, тому що це дві , зовсім різні речі
ВідповістиВидалитилюбов не вибирає. Самі собі ту владу вибрали, а тепер тільки садок любити?
ВидалитиЦе ностальгія. А любити Україну я буду до кінця свого життя! Ніколи і нікому не дозволяю висловлюватися комусь неукраїнцю про Україну погано. Українські пісні знаю змалку, маю збірки на ютубі, як і оперу українську. І сотні км цього не змінять...Як тільки почалася війна, то повідомила маму, що як тільки копито путіновське ступить на мою Малу Батьківщину, то я буду добровольцем і в 2014-2015 рр почала інтенсивну фізичну підготовку. І ніколи не зрікнуся свого громадянства, свого походження!!!!
ВідповістиВидалитиМоя Мала Батьківщина - це Галичина і Бойківщина, таке уточнення
ВідповістиВидалитиПриїхав з туристичної подорожі до Канади, де , розмовляючи в Торонто українською, можеш абсолютно реально почути від перехожих коментар, чи репліку українською ж. Саме там зловив себе на думці, що вони, ті канадські українці щирі у своїй любові до України. І саме своїми справами (волонтерством, допомогою конкретним людям і т.д.), разом з тим пошановуючи вишиванку, слово, традиції. Замислився, чому так? Діаспора в Канаді давня. Ті перші "баняки", як їх жартома називають ,передавали своїм дітям, а діти своїм дітям і так дотепер оті цінності. Там не було випалено радянщиною дотла в серцях людей батьківщини. Там батьківщина завжди залишалася у серцях українців. І нові хвилі еміграції вливаються в це середовище і проявляють всю свою приховану в душі українськість
ВідповістиВидалитиВ фейсбуку вималювалась наступна тенденція: українці з України статтю підтримують, а українці з-за кордону покривають нецензурною лексикою))) Про що це свідчить, шановні гості?
ВідповістиВидалитиЦе свідчить про те, що Україні такі українці не потрібні!
ВидалитиФотостудія ІКС-ПОЗИЦІЯ, з кожним реченням у Вашому коментарі не погоджуюсь. Відчуваю нелюбов до людей, які виїхати за кордон. Всі не залишаться в Украіні, та і всі виїхати не можуть--кожен має право вибору. Я емігрант вже 19 років. З Вашого коментаря розумію , що за межами України Ви ніколи не жили. Ви думаєте, що тут простіше життя? Аж захотілося Вас обняти за Вашу таку дитячість:). Ви знаєте скільки часу потрібно прожити на Заході, щоб отримати цитую Вас "соціалку", яку, до речі створили не аборигени для себе, а уряд, який дбає про своїх громадян. Ви знаєте , які документи потрібно пред'явити, щоб отримати допомогу від держави на Заході?
ВидалитиЦитую Вас -користуватися чужим добробутом... Якщо ти емігрант і заробляєш копійки, то винаймаєш кімнатку чи місце в кімнаті і ділиш ванну з мін 5-6 людьми:)---Дууууже довго емігранту треба йти до " добробуту".
Як хочеш почати срач в інеті - то напиши про патріотизм. Почнуться такі "одкровення", яких в житті не чув. Напевно, саме таке явище мав на увазі Оскар уальд, коли назвав пвтріотизм великим шаленьством і цнотою людей, що дихають ненавистю.
ВідповістиВидалитиЖиття у кожного одне. І кожен сам для себе вирішує, що і як має робити. Засуджувати когось - остання справа, слід в собі розібратися насамперед.
ВідповістиВидалитиА мені сподобалась стаття! Хоча дійсно, іноді звучить образливо! Я за кордоном вже з 2001 року, в Каліфорнії. Майже кожен рік їздив в Україну. Останні 3 роки ні - бо точно втік би воювати, де мої студенти зараз з росіянами воюють, хоча мені 66 і я звільнився з армії за станом здоров'я після 32 років служби... Розумом розуміешь що толку від отставного полковника не буде в цій війні, бо як простий піхотинець я старий нікчема а як полковник вже не потрібен - там мої курсанти вже полковники... А от допомагати чим можна - то так! Що і робимо!
ВідповістиВидалитиДякую за те, що сподобалась. А чим образила?
ВідповістиВидалитиЖиву в Іспанії з 2002 року. Приїхала сюди, щоб мої діти не ходили голими та голодними. Свою першу вишиванку вишила десь у восьмому класі. Зараз маю куплену. Перший жовто-синій прапор у моєму районі почепили той, який я придбала у організації Чернівецького руху. Очолювала районну організацію Руху, двічі їздила на з'їзди до Києва, бачила близько В.Чорновола. Їздила у Старий Угринів на відкриття пам'ятника С. Бандері.
ВідповістиВидалитиhttp://blogs.uainfo.org/2017/08/15/zarobitchanska-diplomatiya.html
...купа дітей в Україні не ходять голими і голодними...забезпечуються освітою з невеликих батьківських зарплат...і не прагнуть за кордон саме через те, що хочуть жити в Україні, розбудовувати її, захищати від Росії в цю лиху годину...емігранти ж поїхали за грішми, на чужий добробут на халяву користуючись не заслуженою соціалкою, яку створили для себе аборигени...колись діти і онуки спитають вас, а чи варто було їхати за бугор, якщо ще 40млн. живе і не вмирає в Україні..."Очолювала районну організацію Руху, двічі їздила на з'їзди до Києва, бачила близько В.Чорновола..." а тепер що?...це зрада нації...ви ніколи не повернетеся в Україну,нащадки забудуть мову, із часом ви будете поховані на чужині...але кожному своє...
ВидалитиНе знаю яка різниця між нами.Бо Ви сидите у фейсбуці на Україні а я в Німеччині. Кожен має своє життя. Ви думаєте ,що ви зробили для нашої Батьківщини більше від мене? Я не знаю. А от на рахунок соціалу.На ньому сидять ті нероби які і на Україні нічого не робили,ті ліниві,які чекають від ЖЕКУ що
Видалитиприйде і відремонтує їм кран.
Можна багато ще писати але ситуація у нашій країні від того нажаль не змінеться.
Щоб обмовляти емігранта треба бути в шкірі емігранта . А що до патріотизму так то залежить від людини . Автор статі хоче пов'язати різні речі . Еміграція буває з різних причин . В чужині ти чужак і ставляться відповідно . Так що не судіть строго !
ВідповістиВидалитиПідтримую вашу думку!! Хочу додати,що мій дідусь,був воїном УПА,чим і пишаюся.. Ніщо і ніхто не заборонить мені бути патріотом,навіть на відстані!!!!
ВидалитиЦікаво справді поцікавитися різними життєвими ситуаціями,що привели до рішення емігрувати.1. що спонукало? 2.що тривожить через прийняте рішення? 3.чи є почуття вини і перед ким (чим)? Що знайшли, що загубили в результаті? 5.ну і головне, які уроки для себе винесли із набутого досвіду? Спробуйте бути щирими....
ВідповістиВидалитиА ось ми після 8 років життя в Європі повернулися на батьківщину. І поки що не жалкуємо. Все не так жахливо, як може здаватися. Відчуття того, що ти чужий тут, найгірше, і з роками не минає. Наша дитина ходить в українськку школу, не гола і не боса, медичні послуги також отримуємо, вони не такі погані як розповідають іноді. Наразі я не можу сказати, що мені щогось не вистачає... Хочу вірити, що все буде добре. Багато чого залежить від нас самих, зокрема і те, якою бути майбутнє в нашій країні... А поїхати кудись можна завжди при великому бажанні.
ВідповістиВидалитиЧужин, холодна і пруста, де кожен пливе на своїй крижині,
ВідповістиВидалитиЧужина, це вічна туга і ностальгія,за всім до болю рідним...
Прошу за всіх не розписуватись :) наприклад, розумні і талановиті їдуть для того щоб розвиватись, а ті що залишились в Україні, працюють на іноземних проектах, зауважу не на українських. Тут є відчуття справедливості, почуваєш себе людиною, хочеться жити і творити , рухатись вперед, а в Україні пардон в простих елементарних питаннях 200 палок в колеса. Набридло вже читати ті розмови про гроші , суспільство хворе грошима і понтами один поперед одного.
ВідповістиВидалитиАвжеж, знаходячись в теплі, добрі при добре оплачуваній роботі любити Україну набагато приємніше, ніж споживати г. , ночувати в наметах та виборювати майбутне країни собі та своїм дітям! Вважаю ті, хто замість підсилити супротив та приймати участь у змінах країни з середини, поїхав шукати кращого життя, взагалі не мають права голосу!
ВідповістиВидалитиУехали и как говорится, скатертью дорога!
ВідповістиВидалитиЗрадники!
ВідповістиВидалитипатріотизм діаспори - то як кохання по скайпу. Почуття і пристрасть присутні, а дітей з того нема...
ВідповістиВидалитиДля тих, хто дуже любить Батьківщину з-за кордону
ВідповістиВидалитиhttps://youtu.be/IC7sx75-A0Q