Кір на експорт

В Європі майже забули про кір. Останній спалах кору був ще в 90-х. І ось забута хвороба повертається. Останні 20 випадків захворювання - примандрували з України, розповідає польська інформаційна програма. Хтось їздив туди в гості, а, повернувшись уже хворим, заразив 20 знайомих.

Емігрант вчить, як на світі жить, чи чому не люблять емігрантів

Колись в далеких 90-х, коли в зарплату видавали лампочками і ялинковими прикрасами, а памперси були розкішшю, моя знайома вийшла заміж в круту європейську столицю. Приїжджала додому вона рідко, зате її мама їздила в гості досить часто і по приїзді тероризувала сусідів і знайомих незмінною темою: «А от у Франції…» По двох хвилинах спілкування з нею співрозмовник починав ненавидіти і Францію, і екзальтовану маму.  «А от у Франції» все було геніальне: медицина, продукти, транспорт, одяг. Там також були наймудріші люди, до котрих українцям – як до неба пішки. Діти були здоровішими, повітря – чистішим, трава – зеленішою.

"Бути ніким" там чи тут?

Років з 15 тому, коли всі підряд виїзджали за кордон, я була впевнена, що нікуди ніколи не виїду. Так, за місячну зарплату можна було прожити тижнів два. Так, одягалась я переважно на "беушці". Так, м"ясо купувалось лише на неділю. А риба - лише на свята. Мене принижували в чергах та державних інстанціях, вимагали хабарів в лікарнях. Але я свято вірила, що отут я - людина. А отам - буду ніким.

Україна. Подорож в минуле?

Рівнесенькі польські дороги ведуть наш автобус до митниці. Кілька годин між двома країнами - і ми в Україні. Виїзджаємо. Міняємо сімки в телефонах. А у вікна заглядає рідна земля. Я тут росла, жила, працювала, кохала колись давно... Автобус трясе по вибоїнах рідних доріг, при трасах - напіврозвалені зупинки придорожніх сіл з бабусями в білих хустинках... Україна...