"Чемоданні" замітки, або де починається Україна

Щоразу за тиждень до поїздки додому я купляю онлайн білет на автобус. Аби бути певною, що сяду і буду мати місце. Так навчила мене Польща. Але завжди забуваю, що Польща – то Польща, а Україна – то Україна. І перебудовуватись треба вже на стадії замовлення квитків. Бо те, що ти маєш на руках електронний білет – абсолютно не значить, що ти будеш мати місце в автобусі, ба навіть – що автобус взагалі по тебе приїде...

Святвечір не для тебе? (святкові роздуми)

Нинішній вечір передодня Різдва не всі ми зможемо зустрічати за столом з родиною. Одні в цей час будуть далеко за кордоном. Другі – на роботі. Хворі і самотні в лікарні. Хтось якраз в дорозі. Є ще ті, хто в запеклій сварці з найріднішими. А ще у деяких і родини немає. Буває і таке.

Світ, зайнятий передсвятковими закупами, милими колядками і ялинковими прикрасами, навряд чи почує отаких людей. В рекламах – щасливі родини за святковими столами, ошатні ялинки і щасливі усмішки. За вікнами – прикрашені будинки і святкові салюти. І кому цікаво, чому ти не святкуєш? І чому ти не усміхаєшся…