Весна. Час любові до...себе

Гіацинт із супермаркету  на моєму вікні нарешті зацвів. І моя киця уже кілька днів голосно нагадує мені, що скоро «марец»  - весна, пора кохання. Не тільки котячого.

Час любити. Весна надихає на романтику. А, може, цієї весни нарешті настав час спрямувати свою любов в незвичному напрямку – на себе?  І чи  так це просто?

"Love is in the air!!!" Пережити і жити далі

В дивовижних 90-х в школах запровадили День закоханих. Чесно сказати, я втішилась, що на той час школу вже закінчила і була там лише в ролі студентки. В спеціальний ящичок з сердечками треба було вкинути валентинку для того, хто тобі подобається. В заповітний день листівочки витягались і роздавались героям дня. Пам’ятаю, як дітлахи з надією чекали на прізвища, котрі читав вчитель. І як гасли їх очі, коли в руках опинялась лише валентинка від вчительки. Напевно, не один школярик тоді зненавидів Валентинів день на все своє життя… Я тоді теж була в нокауті від шокової педагогіки, котра безжально показала кожному учню його цінність в соціальній ієрархії класу.

7 відмінностей шлюбу в Україні і за кордоном

Працюючи в польському дитсадку, зауважила таку особливість: дітей із розлучених родин в моєму садочку не більше 2%. Натомість в українському, де працювала колись, таких дітей – точно не менше 25%. А то і набагато більше. Спершу я дуже здивувалась. Адже ж українська родина, як вважається, набагато більше тримається за традиції і боїться розлучення. Але, добре подумавши, я побачила, що не в традиціях тут справа. В менталітеті українців, котрий раптом починає не витримувати сутички з сьогоденням. І в менталітеті поляків (думаю, і всіх інших іноземців). Досвід для порівняння в мене є: перший чоловік був українцем, другий – поляк. А конкретно – справи виглядають так.