Ми не лохи? Лохи не ми? (дві сценки з життя)

...Події річної давності, Польща. Відпросилась з роботи, їхала з двома пересадками. Приїхала. Прийшла. Воєводська адміністрація, де маю скласти папери на карту побуту. Як не дивно, черги у відділ іноземців немає. Тільки кілька українців біля дверей. А година ж ще рання.

 З передчуттям дива підходжу до автомату з номерками. Упс! – номерків вже немає! Тобто, були і вже на нині закінчились. Більше нема. Тобто, нічого не вийде. Я в розпачі. Але… до мене підходить чоловік і чистою галицькою мовою співчутливо запитує: «І шо, запізно приїхала?»

Україна. Подорож в минуле?

Рівнесенькі польські дороги ведуть наш автобус до митниці. Кілька годин між двома країнами - і ми в Україні. Виїзджаємо. Міняємо сімки в телефонах. А у вікна заглядає рідна земля. Я тут росла, жила, працювала, кохала колись давно... Автобус трясе по вибоїнах рідних доріг, при трасах - напіврозвалені зупинки придорожніх сіл з бабусями в білих хустинках... Україна...