Я живу за
кордоном вже п’ять років. І, хоча мені тут добре, та все ж довелося попрощатись
з багатьма ілюзіями на тему «закордону». На початку еміграції тих ілюзій дуже
багато. А потім потроху фата-моргана розсіюється. Часом це розчаровує – і емігрант
повертається з «прекрасного далека» без надій. А часом просто витверезвлює і
позбавляє облуди – і людина рухається далі вже цілком свідомо. Які ж головні
ілюзії живуть в головах майбутніх чи початкуючих емігрантів-українців?