Років з 15 тому, коли всі підряд виїзджали за кордон, я була впевнена, що нікуди ніколи не виїду. Так, за місячну зарплату можна було прожити тижнів два. Так, одягалась я переважно на "беушці". Так, м"ясо купувалось лише на неділю. А риба - лише на свята. Мене принижували в чергах та державних інстанціях, вимагали хабарів в лікарнях. Але я свято вірила, що отут я - людина. А отам - буду ніким.