Колись в далеких
90-х, коли в зарплату видавали лампочками і ялинковими прикрасами, а памперси
були розкішшю, моя знайома вийшла заміж в круту європейську столицю. Приїжджала
додому вона рідко, зате її мама їздила в гості досить часто і по приїзді
тероризувала сусідів і знайомих незмінною темою: «А от у Франції…» По двох
хвилинах спілкування з нею співрозмовник починав ненавидіти і Францію, і
екзальтовану маму. «А от у Франції» все
було геніальне: медицина, продукти, транспорт, одяг. Там також були наймудріші
люди, до котрих українцям – як до неба пішки. Діти були здоровішими, повітря –
чистішим, трава – зеленішою.