Прекрасний світ: Віденська опера та братиславська кава

В варшавському аеропорту пасажирів літаків зустрічає велетенський рекламний напис «I...taki  świat jest piękny!» (І таким світ є прекрасним!). І, хоча то лише реклама туристичної фірми, та моя знайому, наприклад, ті слова зворушили до сліз. Думаю, не тільки її. Може, тим, хто відривається від землі і бачить її красу згори, та велич видніша і помітніша.

Україна, рідне місто чи село – то безцінні спогади дитинства і юності. Коли приїжджаєш додому по довгій відсутності, то буває, готовий цілувати навіть заболочені дороги в глухому селі далеко від траси. Краса осінніх лісів, весняних садів, засніжених гір України – то те, що назавжди залишається в серці. Та світ набагато більший від нашого рідного куточка. Безвіз відчинив українцям дороги в світ. І не побачити того прекрасного світу – справжній злочин проти себе!

Українці нарешті можуть подорожувати. Одні їдуть до теплого моря, інші до відомих музеїв, треті – до строгих європейських столиць, четверті – за океан. Хто б як не ставився до нашого президента, та його слова справді дають надію: «Сьогодні кожен українець може та має можливість випити фантастичну каву у Братиславі чи полетіти лоукостом до Варшави, чи відвідати Віденську оперу». Про "може" - не сперечаюсь, про "має можливість" - дуже сумніваюсь. Тому величезна частина українців їде працювати. Заробити на гідне людини життя, в т.ч. і на подорожі, чесною працею. Таке вже селяві, що в Україні це зробити може далеко не кожен. 

Працювати за кордоном буває важко. Фізично, психічно. Якщо часом життя стає зовсім нестерпним, згадайте той напис в варшавському аеропорту. Бо той світ насправді чудовий. Вигляньте у вікно, у вихідні прогуляйтесь в парку чи лісі. Або ж купіть квитки і побувайте десь іще: в сусідньому місті, в картинній галереї, на концерті. Не сидіть вдома. Так легше мине розпач і туга за батьківщиною. А головне – ви відчуєте себе громадянином світу. Не чужим на цьому святі життя, а тим, для кого ця вся краса була створена. Бо ж це все, справді, для людей.

А, якщо нікуди вибратись не виходить – просто побродіть по осінньому листю, помилуйтесь кленовою долонькою, назбирайте жовто-багряний букет і поставте вдома на столі.

Бо світ є прекрасним безконечно, але наше життя минає.

Бажаю всім нам, українцям за кордоном і в Україні, радості, і щастя. І обов’язково – подорожей і нових вражень! Бо ж «I...taki  świat jest piękny!»

При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!