"Love is in the air!!!" Пережити і жити далі

В дивовижних 90-х в школах запровадили День закоханих. Чесно сказати, я втішилась, що на той час школу вже закінчила і була там лише в ролі студентки. В спеціальний ящичок з сердечками треба було вкинути валентинку для того, хто тобі подобається. В заповітний день листівочки витягались і роздавались героям дня. Пам’ятаю, як дітлахи з надією чекали на прізвища, котрі читав вчитель. І як гасли їх очі, коли в руках опинялась лише валентинка від вчительки. Напевно, не один школярик тоді зненавидів Валентинів день на все своє життя… Я тоді теж була в нокауті від шокової педагогіки, котра безжально показала кожному учню його цінність в соціальній ієрархії класу.

Чомусь думаю, що те ж відчуває добра половина людства, з жахом передчуваючи наближення цього свята. Мільйони сердечок всіх текстур і розмірів, плюшеві ведмедики, поцілунки і букети…В цей день неможливо сховатись від рожевих мелодрам і пісеньок про кохання, від фото букетів в соцмережах і тортиків в формі серця. І, навіть, якщо в тебе є кохана половинка, все ж така навала «вищих почуттів» трохи напружує. Як казала одна моя чотирирічна знайома: «Відстаньте від мене зі своєю любов’єю!»

А знаєте, що? Кажуть, найбільше число розлучень припадає якраз на лютий? Порівнюючи свої відносини з «Реальним коханням» ( Кіра Найтлі і Х’ю Грант в гол.ролях), ми навряд чи будемо  у виграші. А коробка цукерок від чоловіка якось бідненько виглядає на фоні фото  букета з 100 троянд в інстаграмі подруги. І раптом згадується все нездале, що було в зв’язку. А того кепського за роки набирається багатенько… І до кого вона оце сьогодні пише смс, і чого він саме нині бігає в туалет з телефоном?

Якщо ж ти «святкуєш» цей день самотньо – то тобі вже точно гарантована депресія. І не пробуй втікати у ванну з піною, до самотнього друга чи на прогулянку в парк. Все-одно тобі потрібна буде довга реабілітація від «свята». І не факт, що ти впораєшся з цим самостійно. Як і ті немажорні школярики, котрі повертались додому, відчуваючи себе нікому не потрібними.

Колись читала в фаховій літературі сценарій Свята закоханих  у дитсадку. Написала сценарій ….дитячий психолог. Там було про любов до батьків, до друзів, до України,а мені все-одно хотілось плакати. Бо шкода було того психолога, дітей і тої нещасної, замученої рекламою, любові. Та любов, намакіяжена і вбрана в пайетки і люрекс, змушена в цей день позувати до фото, котре потім буде нахабно повпихане під витирачки автомобілів і повкидуване до  поштових скринькьок...

Бо ж справжня любов не потребує піару. Вона не залежить від вартості і кількості подарунків. І від твоєї цінності в очах суспільства. Вона не кричить на усіх перехрестях. А просто « довготерпить, милосердствує, не заздрить, не величається, не надимається,  не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,  не радіє з неправди, але тішиться правдою,  усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!»

І вона точно існує. І нею стоїть світ.
І лише завдяки коханню наше життя має сенс. І немає без нього щастя. 

 А тому усім нам бажаю пережити День святого Валентина без втрат. 

І жити далі: щодня кохаючи або чекаючи на кохання! ❤❤❤❤❤❤ 

При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!