Вчителі! Де б ви не були, з святом вас!

Пам'ятаєте, педагоги: в ті чудернацькі 90-ті українців кинули, як кошенят у воду? Спритніший і відважніший вижив, а слабший і легкодухий пішов на соціальне дно. Бюджетники раптово перестали діставати гроші, натомість їм видавали зарплату лампочками, ялинковими іграшками, цукерками, шкарпетками... Ніколи не забуду стареньку виховательку, котра тягнула додому санки з ящиком горілки і тішилась, що зможе її легко продати і купити щось з їжі на свята.

Одні так і тягали ті санчата і все вірили, що от-от буде краще. А другі просто звільнялись з роботи і їхали за кордони. Якщо хтось колись захоче зганити тих людей – то нехай уявить собі голодні очі своїх дітей, які хочуть на сніданок не лише окропу з варенням, а на обід – не лише макаронів зі шкварками. Що там казати: так справді було. І їхали найчастіше вчителі, вихователі, медсестри – ті, котрі чомусь стали не потрібні Україні.

Нещодавно прочитала, що переможниця конкурсу «Вчитель року України - 2016» виїхала на роботу в Англію і доглядає там старенького дідуся. І нехай жоден камінь не полетить в її бік, бо таке життя.

Скільки їх зараз за кордоном: вчителів від Бога, що полишили школи, садочки, вихованців і учнів і поїхали за кордон? Скільки з них змогли працювати за кордоном за фахом, а скільки працюють десь інде? І скільки з них повернулось додому?

 Скільки втрачає Україна щоразу, коли черговий вчитель пакує валізи і виробляє закордонний паспорт аж ніяк не для турпоїздки? І хто тепер йде вчитись у педвузи? І як виживають ті, хто залишився і вчить українських дітей, ночами малюючи наочність і друкуючи конспекти за свої гроші? Питань повно. А відповідей немає. І чи будуть - побачимо...

А нині просто хочеться привітати усіх вчителів, котрі зараз далеко від дому. Котрі вчать дітей за кордоном, і котрі працюють не за фахом. Котрі думають повертатись в свої школи, і котрі вирішили залишитись за кордоном. Дорогі вчителі! З святом вас! Здоров’я вам і достатку, вдячності і поваги від родини,  учнів, держави! Будьте, будь-ласка, щасливими! Бо ж хто без вас допоможе збутися мріям наших дітей?