Я не вважала, що маю дві ліві руки, поки моя вчителька трудового ("Шпулька", для студентів) не загадала нам на оцінку сплести ґердан. Показала нам кілька прийомів і залишила нас напризволяще з пакетиками бісеру.
Досі памятаю, як я мучилась з тим плетінням! Накінець, принесла Шпульці щось біло-зелене, криве і з страшними вузлами з обох сторін. За що я, відмінниця, дістала аж "3", але, чесно кажучи, і того було забагато за той "витвір мистецтва", який Шпулька, певно одразу ж розібрала знову на зелені і білі бісеринки.
Спогад про ту важку ювелірну роботу залишився у мене назавжди асоціацією з ґерданами, силянками, кризами - народними виробами з бісеру. І уявити, що хтось одержує насолоду від такої марудної і дрібної роботи, мені важко і зараз.
Через багато років в Польщі я шукала подарунка для чудової людини, яка зробила для мене багато хорошого. І випадково я побачила в Інстаграмі ті самі ґердани, кризи і силянки.
 |
| Мої силянки від пані Валентини |
Те, що роблять з бісером умілі руки і тонкий смак, важко назвати просто "виробами". Це подих морозу на зимовому вікні, калинові китиці в зелені листя, волошки і маки в житі, це найгарніші кольори і орнаменти моєї України, втілені в нанизаному на нитку бісері.
Я звязалась з жінкою, чиї праці мені сподобались найбільше. Пані Валентина відгукнулась не зразу: під Києвом в цю ніч було неспокійно, вона щойно повернулась з дітьми з укриття.
Найважче було вибрати прикрасу. Всі вони у цієї майстрині - просто казкові. Ну ніяк я не могла вирішити, котра гарніша! Крім того, всі прикраси демонструє на собі сама пані Валентина, справжня красуня! І зачіска, і ніжні риси обличчя, і виточена шия підкреслюють красу намиста. Це ж треба: і майстриня одразу, і модель!
Врешті я вибрала дві силянки для себе і на подарунок, а ще один набір замовила моя польська подруга.
Вже за кілька днів я забирала посилку з пошти у Кракові. Пречудова упаковка з фірмовими чохлами для намиста, шкатулка... А самі вироби - це просто пісня, диво, казка! Намилуватись не можу і досі! Щодня виймаю їх із шкатулки, проводжу пальцями по акуратних рядочках барвистих і золотистих намистин і дуже чекаю нагоди одягнути свою калинову силяночку!
Валентина з сім'єю живе під Києвом. Небо над її домом не таке, як у більшості людей світу. Її небо вдень і вночі ховає в собі тривогу і смерть. Звикнути до цього неможливо. Але можливо спробувати створити навколо себе казку, яка захистить від тривоги. Валентина плете з бісеру. Краса її намиста така потужна, що віриться: та краса вічна, а війна - скоро закінчиться, зникне, і ми її забудемо.
Валентина розповідає, що шукала себе давно. Колись провадила салон весільних суконь, але змушена була згорнути справу. А потім зрозуміла, що хоче робити щось наше, українське. І навчилась силяти бісерні прикраси. А в цьому знайшла себе.
Запрошую вас до її майстерні. Милуйтесь, замовляйте, носіть і передавайте своїм дітям і внукам прикраси, виплетені українкою під київським небом! І нехай та клята війна буде проклята навіки! Вона не може вбити красу і не вирве з коренем жодної квітки нашої душі!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.