Мільйони
українців поза межами батьківщини нині
будуть вітати своїх мам. По телефону, через відеокомунікатори, поштою…Саме
нам, українцям за кордоном, не можна нині забути привітати маму. Бо глибина
материнської любові надзвичайно відчувається саме коли ми далеко від дому, коли
ми самотні, нам важко. І коли часом мама – єдина людина, хто молиться за тебе і
чекає… Час і відстані не владні над її любов’ю.
Наші мами – як втілення
нашої батьківщини. Так хотіли б затримати нас біля себе, та хіба ж нас
втримаєш? Хіба легко дивитись, як рідна дитина не може знайти в рідному краю
достойної праці, як перебивається з копійки на копійку, а таке ж здібне і
розумне…От і відпускають… І як важко їм без нас, а що поробиш…
І починається… Наші
мами живуть від нашого приїзду до приїзду, рахують дні, готуються, вишивають
нам вишиванки, передають пакунки з смаколиками… І так знову і знову…
Коли моя мама приїжджала
в Польщу, ми з сином намагались показати
їй найцікавіші місця, магазини, ресторани.
А мама хотіла тільки наговоритись, набутись разом… Коли до мене приїжджає мій
син, я так її розумію…
Таке воно, життя.
Діти відлітають далеко, матері чекають. І не тільки в Україні, а в усьому
великому світі. Нехай наші мами будуть здоровими і щасливими, нехай живуть 100
років! Нехай приїжджають діти з далеких країв! І нехай наші зустрічі будуть частішими і довшими! І нехай дочекаються синів матері наших воїнів! Для них - особлива подяка і побажання здоров'я!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.