Якщо вам подобається блог - порекомендуйте його друзям. Якщо не подобається - тим, кого не любите

пʼятницю, 6 вересня 2019 р.

Ласкаво просимо, або сервайвл на кордоні


Львівський автовокзал.  Сідаємо в автобус. Серед  українців різко виділяється польське подружжя. Видно, що їм хочеться порозмовляти і поділитись враженнями. Але української чи російської вони не знають. Тому, коли я розмовляю телефоном польською мовою, вони прислухаються, а потім звертаються до мене. 


Виявляється, чоловік і дружина їздили у Львів святкувати річницю весілля. Львів сподобався надзвичайно. Відпочили, намилувались містом, повечеряли в чудовому місці. Поляк просто в захопленні, усім своїм знайомим обіцяє рекомендувати Львів і Україну. Полька розповідає, які чудові люди - українці, який чудовий сервіс, яка смачна їжа. А мене переповнює почуття гордості за мою країну, я киваю головою і запрошую приїхати ще. "Обовязково!" - обіцяє подружжя і засинає. Наш автобус їде в напрямку кордону. За вікнами  - спека, але в салоні працюють "дуйки", водії шансону не врубали, не палять, просто благодать... До речі, і в моєму рідному містечку пройшло без ексцесів. Перспектива паперово-податково-фінансових справ вимальовувалась жахлива, але все пройшло спокійно і цивілізовано. Я також пробую дрімати. Кордон все ближче. А ось і він. Точніше, довжелезна черга з 10 автобусів перед кордоном. Стоїмо.

Меткі прикордонні українці підприємливо торгують поряд  кавою і морозивом. Ціни, звичайно, гігамегавідповідні. Поряд в готелі можна скористатись з туалету. За 3 гривні. Туалет брудний, смердючий і без паперу. Бабця, котра збирає оплату, пояснює, що папір скінчився. 3 гривні, проте, брати не забуває. Поляки в легкому шоці, але все ще радісні і усміхаються.  Ділюся з полькою серветками. Мир, дружба, фестиваль. Туристична галузь української економіки повністю безпечна.

Повертаємось до автобуса. Наша черга не посунулась ні на метр. Прогулюємось узбіччям. Поляки захоплено розповідають про "Криївку", про ресторан на даху, про Високий замок, про вареники з вишнями. Приємно, що й казати! До Львова поляки летіли літаком, а назад вирішили автобусом, і не шкодують. Я трохи реалістичніше настроєна, тим більше автобуси перед нами - ані руш.  Побачимо, - думаю я. І ой, як я не люблю мати рацію...

Ми стоїмо годину. Дві. Три. Запаси гривень і в мене, і в поляків, закінчуються. Якщо без морозива обійтись ще можна, то бабця без 3 гривень буде стояти насмерть. Вишкрібаю забуті в кишенях копійки. Поляки вимагають у водіїв відкрити туалет в автобусі. Водії пояснюють, що так, туалет є (як і обіцялось в білеті), але не працює. Поляки риються по кишенях і знаходять оплату ще за один рейс до бабці. Сонце пече. Кондиціонер в автобусі вимкнено. Якійсь жіночці робиться недобре. Її поливають водою і дають валідол, але особливо ніхто не вражений: ми всі тут в однакових умовах. Поляки якось помітно скисли... Чекаємо. Черга посунулась на три автобуси.

Минає ще дві години. Поляки мовчки сидять на своїх місцях. Нарешті наш автобус в'їжджає на контрольний пункт. Сумки з багажника - контроль - сумки в багажник, сідаємо в автобус і знову сидимо. Сидимо і нікуди не їдемо. Чекаємо невідомо чого. Поляка прориває: поливає колоритним польським матом українських прикордонників, кордон і той день. коли вирішив повертатись автобусом. Ніхто йому не заперечує. Усі замучені і злі. Поляк просить мене дізнатись у водіїв, котрі курять надворі, чого стоїмо. Виявляється, у одного з пасажирів якісь проблеми з виїздом: аліменти заборгував, здається. Якраз доводить прикордонникам, що боргів не має. Доводить уже другу годину. А ми покірно стоїмо. Чоловіча половина захищає жертву виконавчої служби (чоловіча солідарність), жіноча - пропонує їхати без нього. Водії курять. Надія на виїзд з цього кордону поволі гасне і всім вже здається, що ми назавжди залишимось в цьому душному автобусі на цьому чортовому кордоні...

Врешті  пасажир-аліментщик з щасливою посмішкою повертається в салон. Рушаємо. Польський кордон: сумки з багажника - контроль - сумки в багажник. Наш рейс затримується уже на 7 годин. Поляки в шоці: їх на автовокзалі в Катовіцах чекає 15-річний син. котрий теж повернувся з відпочинку і не має ключа. Вони наївно повірили розкладу в інтернеті і тепер син сидить з рюкзаком сам на нічному вокзалі. А вони тут ніяк не зрушать з місця. Поляк не витримує. "Ніколи, більше ніколи в житті не поїду в Україну. Нехай пані не ображається, але поки Україна не буде в ЄС, не поїду сюди і буду відраджувати усім знайомим. Це знущання над людьми! Це геноцид! Так не можна!" Я мовчу. Я погоджуюсь. І пригадую собі пост у фб,котрий недавно вразив мене: про пакістанця, закоханого в Україну, котрого не впустили на кордоні.

І мені невимовно шкода, що вся краса і привабливість України, котрі притягують туристів, перечіпаються через оцю браму - кордони. І відлякують тих, хто не звик до такого поводження з людиною. А оця ж поїздка - ще далеко не найгірша.  І хто винен в цьому бардаку? Українці, котрі  намагаються перевезти сигарети блоками? Прикордонники, байдужі до людей? Політики? Господь Бог?

В Катовіцах на автовокзалі я попрощалась з польським подружжям. Вони вибачились за свої слова на адресу України, а я вибачилась за незручності від імені моєї держави. Ми були виснажені і сонні.  І вже завтра почнемо забувати про прикордонні  жахи. Але десь там на кордонах так само будуть стояти черги, люди будуть хапатись за серцеі  проклинати усе на світі. І доки це буде продовжуватись - знає один Всевишній....

25 коментарів:

  1. Подивився я на світ зеленими очима. Захотіли ми вирватися з імперського ярма. Захотіли піти ліберальним, європейським шляхом. Послали нахуй Росію. А нас в тій Європі ніхто не чекав, як виявилось. Мастіть собі голову з москалями самі. І ми як слон і моська, як та мураха з польського анекдоту, що слона вирішила замочити, а всі лише спостерігали як за шоу і кричали в підтримку utop chuja. То от зеленими очима все виглядає дуже просто... А нахуя нам з москалями воювати, своїх пацанів втрачати, якщо і так ясно все. Європі треба лише дешевий газ. То будемо тою проституткою, про яку президент ще коміком говорив, і житимемо собі під своїм жовто-синім прапором, бараболю сармати, сало їсти і не заморочуватимемося незалежністю. Світ і так глобалізується... Та і взагалі, які в праці ліберальні цінності? Хто сильніший, той і єбе. Європа нас не хоче, США теж, то лягаємо собі під москалів. А вони , як виявилося, сильні все ще.. принаймні ніхто проти них дуже не вийобуєтьсч

    ВідповістиВидалити
  2. ...так це до того, що буде за російським сценарієм федералізація України...тепер вже справжня громадянська війна...утворення вільної держави ЗУНР...і вже тоді та польська пара буде вільно і щасливо, без кордонів їздити до Львова насолоджуватися принадами західноукраїнської столиці. Щоправда, тоді вже у Львові будуть європейські ціни, а не така халява, за якою в т.ч. поляки зараз їздять ( то ж , насправді, немає чого нарікати - хочеш халяви - потерпи на кордоні, або плати за авіаквитки)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. оптимізму у вас поменшало... А про ціни - вони в Україні не нижчі. а навіть вищі від польських. А от якість - навпаки. Чомусь українці їздять на шопінг в Європу.

      Видалити
  3. А звідкіля ви знаєте про мій оптимізм в минулому? Та й взагалі, то у мене оптимістичний погляд. Це такий мудрий план нашого Зеленомойського. Не хочуть нас в Європі по любові, то ми трохи повимахуємся, позасосуємося з москалями, прикинуть європейці, що їм вигідніше нас підтримати і почнуть єврами завалювати, реформи впроваджувати...ну і т.д. Євреї при владі - це вам не хухри мухри, це багатоходовочки...
    А про шопінг... Не знаю... Наведе зеленич порядок на кордоні, прикриє контрабанду і не буде ні на який шопінг ніхто їздити. Бо ж весь той шопінг розрахований на те, щоб податки не платити. А як введуть всі розрахунки через касові апарати і всі платитимуть, і потечуть гривневі ріки в бюджет і розквітне Україна, а ще плюс Європа бабки дасть ( див вище)..

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. я про шопінг культурний: одяг, взуття, продукти. Тут розпродажі і акції на кожному кроці. І вашій дружині набагато вигідніше купити той же товар відомої марки в Польщі, ніж в Україні. Про плани президента - на вашому місці я б не чекала на таку сайнсфікшн, бо маніпулювати Європою рідко кому вдається. А про ваш оптимізм в минулому - знайомий у вас стиль, особливо - грамотність і літературні звороти. )))

      Видалити
  4. Игорь Франция7 вересня 2019 р. о 10:23

    едьте уже поездом или летите самолетом. Границы это сплошной стресс. Зачем его еще себе усугублять. Писать такие опусы это как драться с мельницами. Без толку.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. трохи рації маєте. Але не до кінця. Мовчати і зі всім погоджуватись теж якось не хочеться

      Видалити
  5. Марія Венгрин7 вересня 2019 р. о 11:38

    прочитала посилання про пакістанця. Поплакала.

    ВідповістиВидалити
  6. Все буде добре. Полонені повернулись. Зеленський наш президент

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Полонені вдома і це чудово. Життя кожного з них безцінне. А яка ціна цього обміну - промовчимо.

      Видалити
  7. Про кордон понятно...
    Скоро Президент і там наведе порядок.
    Як вам Україна?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. В Україні (зокрема, в Чорткові) змінилось дуже багато. Чистота, порядок, квіти. Найбільше була вражена відношенням в держустановах: готова була до найгіршого, а чиновників ніби хтось підмінив. Просто європейська ввічливість. Тільки оці контрасти: повні ресторани молоді, котра прогулює гроші батьків-заробітчан, пенсіонери з копійчаною пенсією, супердорогі автомобілі і дюраві дороги... Воно якось пригнічує. Але всі навколо знайомі, все рідне. Часом бувають такі спогади про раннє дитинство: затишок, спокій і тепло.Отак почуваюсь в Україні. Набираюсь сили, щоб жити далеко від неї.

      Видалити
  8. всі нормальні люди давно їздять з польщі своїми машинами.

    ВідповістиВидалити
  9. Афігєть. А що, ті що автобусом - лошари? Безумовно , якщо людина до 30 років нічого не досягла, то їй вряд щось світить в майбутньому. Але є одна поправочка. Це правило працює в більш менш здоровому суспільстві. Про Польщу , а тим паче про Україну сказати таке важко. З Україною все зрозуміло. Тут відроджується авторитаризм, бо ані суспільство не є здоровим, ані інституції країни не є сильними. Авторитаризм? Що це? Це простий факт - вся влада сконцентрована в одних руках і немає жодних запобіжників. Яким б свідомим Ще не був , як би він не прагнув для України добра, всевладдя приведе до народження монстра. Яскравий приклад - Гітлер, обраний народом, зробив економічне диво в Німеччині, але все одно перетворився в монстра. Причина одна - відсутність запобіжників, безмежна влада...
    Що до Польщі, то і вона хворіє. Лиш у неї хвороба імперська. Імперські народи важко виздоровлюють. Демократія для них важке випробування.
    Ну але і у розвинутих суспільствах є роботяги, які їздять до Шотландії на 100 грам на автобусі. Чи на футбольний матч...
    Карочє, просто Марія, ви для мене просто жлобяра. Це не образа. Це спосіб мислення... , який я не одобрюю. Якщо Вам Бог дав якісь чесноти, а комусь не дав, то це не є підставою того когось ображати.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Про Польщу - вона імперією не була ніколи, вічно хтось її ділив і підпорядковував. Чи я чогось не розумію в терміні "імперська хвороба"?

      Видалити
    2. жлобяра то як робиш пів життя на пана і ше не заробив на свою машину такщо мусиш товктися в автобусі і писати потім жалоби який я бідний і нещасний

      Видалити
  10. Ха ха...на євробляхах
    А всіх решта мають за лохів..

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. їхати навіть на євробляхах в Україну своїм автомобілем - то божевілля. Дюраві дороги і захланна дорожня поліція - просто суперперспектива. Крім того, якщо автобусна черга ще якось рухалась - то легківки стояли абсолютно нерухомо. А там і немовлята, і вагітні жінки, і хворі. Коротше, ніфіга машиною не краще.

      Видалити
  11. Grigory Bogorad
    Необходимо определить товары которые составляют контробанду и уровнять цену с обеих сторон
    дабы было не выгодно возить!
    Очереди, это так же решаемая проблема!
    Необходимо пустить поезда по всем маршрутам автобусных линий!
    Конгкуренция и удобство в пути существенно сократит автобусные перевозки!
    Те кто возит товар, должен его затомаживать! и потом пора бы уже сделать разграничение переходов на границах!
    Вот на Краковце прекрасно решон вопрос грузовых перевозок!
    Подобное надо сделать и с легковыми!
    Номера с Европейской регистрацией по одному корридору, с украинской регистрацией по другому!

    ВідповістиВидалити
  12. Адміністратор блогу видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.