Стріт в’ю – прогулянки рідним містом

 Коли Папа Римський Іоан Павел ІІ вперше після довгих років прилетів на батьківщину – то одразу біля трапу літака поцілував рідну польську землю. Був час, коли мені хотілось зробити так само. Адаптація за кордоном минала важко, і сіро-коричневі краєвиди українських доріг здавались такими до болю рідними, такими дорогими… Ті часи минули. Разом з тугою. Прижилася тут, і часом, від’їжджаючи додому, починаю скучати за моїм польським домом. Та часом так хочеться прогулятись вулицями рідного міста. Зустріти знайомих, друзів. Побачити рідний дім. Тоді заходжу в гуглкарти , шукаю своє місто і тягну з правого нижнього куточка жовтого чоловічка та опускаю його на  вулицю, позначену синім кольором.

 На фото вгорі - найкрасивіше місце мого українського містечка. 

Ось мій дім. Квіти на вікнах, яблуня, старша за мене. Тудою я щодня ходила до школи. Отут магазинчик мого тата, де він завжди сидів на стільці біля входу. А це  дорога до садочка, де працювала кілька років. Тут – живе подружка. А там – вокзал, з якого виїжджає автобус  до Польщі.

Часом вдається навіть зустріти сусідів і знайомих. Хоч обличчя розмиті, та їх можна пізнати. Отак погуляєш віртуальною батьківщиною – і ніби розвиднюється. І рідний дім не здається таким далеким, і краєвид за вікном – близьким і таким навіть рідним.

А, отже, відкриваємо гугл карти – і wellcome home!

А, якщо захочеться кудись у далекі краї, жовтий чоловічок може перенести вас, наприклад, до Ейфелевої вежі. Або до Колізею. Або до Гранд Каньону. Чим не вихід, коли часу і грошей на подорожі не вистачає?!! (ну поки-що☺)