Залиште нам 8 Березня - паузу в реальності!

За тиждень до 8 Березня провела опитування в фейсбуку "Чому я не маю святкувати 8 Березня?" Цікава тенденція намітилась: не хочуть святкувати приблизно з 20% жінок і біля 90% чоловіків. Останні мотивуються тим, що "жінок треба любити щодня", "є День Матері" та ін.

Не буду зараз ні з ким сперечатись. Просто хочу виразити позицію 80% жінок, котрі все ж вважають це свято святом. 

Справа в тому, що якби оті 90% чоловіків насправді любили жінок щодня, то проблема б відпала. Але впевнена, що реальність виглядає інакше. Свято саме з цього і почалось: жінки боролись за права, попрані чоловіками. 

Борються і донині. За букет квітів, за компліменти, за допомогу в прибиранні, за сніданок в ліжко, за романтичну вечерю. Часто саме 8 Березня може стати тією паузою в сірій реальності "щоденної любові" українських чоловіків до українських жінок. І жінки наші намагаються не думати про те, що оті тюльпани в целофані купуються, "бо так треба, бо вона образиться, як не купити". Нехай. Просто хоч в цей день вона може відчути себе жінкою. Коханою, для котрої не шкода найдорожчих подарунків. Слабкою і тендітною, котрій потрібно допомогти на кухні. Красунею, котрою захоплюються. Невже аж так треба забрати від жінок це свято? І кому від цього стане краще? (скупі чоловіки не лічаться)

"Свято радянське, комуністичне, феміністичне" - пишуть жінки, що не хочуть його святкувати. Ні, це просто міжнародний жіночий день. Або точніше  Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир. Так назвала це свято ООН у 1977 році. І досить марудити про політичне походження 8 Березня. Різдво, до прикладу, святкують віруючі і невіруючі. І всі щасливі. 

В Польщі, наприклад, абсолютно нема дискусії "святкувати чи ні". Просто святкують. 

А вважаю, що українські жінки потребують такого свята набагато більше, ніж польки, німки, американки і італійки. Саме тому, що і наші чоловіки згадують, що "треба любити щодня" лише за тиждень до свята. Таких вже собі маємо. Вибачайте вже, чоловіки. Якщо ви і любите, то часто так "глибоко в душі", що цього і не помітиш назовні.

Не забирайте свято у українських жінок! Дайте і їм можливість відчути себе жінкою. Думаю, оті 20% жіночок, котрих і справді люблять щодня (такі є, напевно), не образяться. А як і образяться, то переживуть! 

А цей букет - для тих жінок, котрих не привітають (бо "немає грошей на дурниці", бо "я це свято не святкую", бо "ось тобі гроші, купи сама" і т.п.)

Жінки-українки! Не даймо забрати від нас свято!

Чоловіки, спробуйте справді любити нас щодня! Так, щоб ми це відчули. І щоб нам не потрібна була яскрава діра в сірих реаліях.  І, якщо вам це вдасться, то ми, можливо, за рік і відмовимось від свята "Клари і Рози". Готові?

При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!