5 екзаменів закордону (без шпаргалок)

Звичайно, краще жити і працювати на рідній землі, серед рідних і земляків. Розмовляти рідною мовою. А по світі лише мандрувати для власного задоволення.

Але часом життя заносить далеко від дому. Кидає самотньо посеред чужих людей, з чужою мовою і звичаями. Ті, хто прожив за кордоном хоча б кілька місяців, вже ніколи не залишаться такими, як раніше. Один з найважливіших подарунків закордону – він перевіряє і випробовує усе наше життя.

                     

1. Пізнання себе як людини. Віслава Шимборська, нобелівський лауреат, писала: «Ми знаємо себе тільки в міру випробувань, котрі нам випали». І насправді, закордон – найкраще дзеркало. Отут тільки і побачиш, яка ти людина. Чи витримаєш самотність і депресію. Чи не надто залежний ти від комфорту. Чи вмієш допомогти іншим. Чи відкритий ти на світ. І чи в усіх тих випробуваннях не втратиш повагу до себе.
2. Пізнання себе як спеціаліста. Майже всі емігранти проходять через етап переоцінки своїх професійних умінь і навиків. Я, психолог і вихователь  вищої категорії в своєму рідному місті, раптом опинилась в польському дитсадку. І зрозуміла, що їхати далі на тому, що вже знаю і вмію, тут неможливо. Треба щось забути, щось вивчити наново. Змінити себе, своє відношення до роботи. А дехто розуміє, що взагалі повинен забути про свій диплом. Головне, що треба зрозуміти – дуже багато треба вивчити і змінити. Але, якщо ти вчитель, лікар, будівельник, кухар, продавець за покликанням, то твої здібності завжди прокладуть тобі дорогу.
3. Переоцінка цінностей. Часом за кордоном починаєш розуміти, що саме тобі в житті потрібно. Хтось розуміє, що гроші не замінять родини. Хтось навпаки: що матеріальна стабільність  - підстава свободи. Хтось нарешті знаходить тут професійне визнання і це дає йому щастя. В усякому разі, цінності перевіряються тоді, коли міняється життя. «Де скарб твій – там і серце твоє», - пише Біблія. Ота переоцінка цінностей визначає нашу подальшу дорогу.
4. Перевірка почуттів. Коли виїжджаєш за кордон, зоставляючи вдома чоловіка чи дружину – розлука чудово вимірює глибину і силу кохання та вірності. Але, думаю, прирікати свою половину на постійну самотність і незадоволеність всіх людських потреб – теж непорядно. Адже кохання полягає на прагненні бути разом. А тривала розлука часто закінчується розлученням. Виїзд разом з половинкою теж зовсім не гарантує збереження почуттів. Пари за кордоном переживають справжнє випробування. Часто ролі чоловіка і жінки міняються. Хтось не вміє себе знайти, а хтось навпаки починає кар’єру. Виявляються різні цілі і цінності. Навіть заздрість. Якщо ваші почуття витримали перевірку закордоном – вітаю, за них можете бути спокійні.
5. Перевірка справжніх друзів. Точно знаю, що якби не підтримка моїх старих друзів – я б не витримала адаптації до нової країни. Часом буває, що самотність і розпач накриває навіть опівночі. Якщо можеш в такий момент подзвонити до подруги і виплакатись їй – ти щаслива людина. Якщо є хтось, кому можеш надати навіть юридичну довіреність діяти на батьківщині від твого імені – то насправді маєш істинних друзів. Нечасті зустрічі – зовсім не причина, аби дружба зійшла нанівець. Справжню дружбу це тільки зміцнює. А в сучасних умовах інтернет-комунікаторів спілкуватись можна щоденно.

Недавно була вражена фільмом Копполи «Пеггі Сью виходить заміж». Сорокарічна жінка перед розлученням  впадає в депресію. Стається диво – і вона переноситься на 20 років назад – в юність. Збувається мрія «Мені б ті роки, а цей розум». А наприкінці фільму розумієш – ти б не був таким, якби не прожив саме таке життя. Не мав би того розуму і такого досвіду. І за всі оті гулі на лобі і граблі треба лише дякувати долі. І Той, хто над нами, краще знає, яке життя дати нам, а яке – комусь іншому.

 Так і з  закордоном. Важко, страшно, боляче. Щось втрачаєш, щось губиш. Але, запевняю тих, хто лише починає шлях далеко від дому – гра варта свічок. Шкурка варта вичинки. Золото, плавлячись у вогні, видаляє з себе домішки і стає чистішим і ціннішим.  Перевірити себе і своє життя, відкинути зайве і зберегти найпотрібніше – хіба ж це не чудово?..

При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!