Їж борщ and keep calm!

Одна моя бабця походила з Росії, а друга – з Тернопільщини. Вони були зовсім різні, і навіть борщі готували несхожі. Російська бабця варила овочевий суп оранжевого кольору. А тернопільська – червоний, як кров, густий «щоб ложка стояла». Обидві страви є для мене спогадом дитинства, обидві повні неповторного смаку і аромату. Але українським борщем можу донині назвати тільки оту густу, вишнево-червону їжу богів, котру смакувала в подільському селі бабці Михайліни.

Коли я приїхала в Польщу до чоловіка-поляка, свекруха вирішила порадувати мене «українським борщем». Пішла в магазин і купила пакет заморожених овочів (буряк, картопля, морква і шпарагова квасоля, порізані кубиками). Вдома вона вкинула це все до бульйону і зварила. Я намагалась бути ввічливою і з’їла то щось, що називалось «barszcz ukraiński», а виглядало і пахло ну зовсім не дитячими спогадами. Потім я познайомилась ще з польським різдвяним борщем з вушками. Але то вже зовсім інше, суто польське. Свій традиційний борщ мають ще литовці, румуни, білоруси, а, може, ще якісь народи. А український борщ - то тільки наше.

А ось напівфабрикати, що маскуються під псевдонімом "Борщ український" в польських супермаркетах:

                    

                   

Я навіть не думала, що буду так скучати за нашим борщем. Готую його нечасто (немає часу), але повторюю рецептуру бабці точно-точнісінько, без варіацій. Так хочеться відчути батьківщину і далеке дитинство…

Може тому справжнім святотатством нам, українцям за кордоном, здається найменше відхилення від стандарту в закордонних «українських борщах». Борщ – то наша святиня, наш народний символ, наша душа…

Цікаво, чи є українець, котрий не любить борщу? Якщо є – то, напевне, він ще не зустрівся ще із справжнім борщем. Бо його не можна не любити. Недарма в Україні використовують "індекс борщу" (вартість 3-4 літрової каструлі борщу) як визначник добробуту українців і вартості гривні.

І твердо переконана, що не можна називатись українкою, якщо не вмієш готувати борщ. А вариться борщ годинами: овочі тушкуються окремо, м'ясо вариться аж до м’якості, квасоля замочується на ніч. Це вам не напівфабрикат в пакетику!

А до борщику – обов’язково сметана і зелень. Можна ще подати цибулю і часникові пампушки. Ну, на пампушки мене вже не вистачає, каюсь) 
А це поштова марка України, ну, звичайно ж, з борщиком! 

                   

Якщо ви далеко від дому і так хочеться чогось українського – готуйте борщ. Не вмієте – дзвоніть додому, розпитуйте маму, бабусю. І насолоджуйтесь спогадами дитинства і рідної землі! Смакуйте його запах і смак, як букет найдорожчого вина!

У мене на обід сьогодні борщ. А в кого ще?

А цікаво б дізнатись, чи чули про борщ в інших країнах світу. І які варіації готують там, де живете ви? 

При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!