Реальні українці і віртуальна Україна

Блог для українців за кордоном передбачає спілкування в різних українських групах. Тому я належу до численних спільнот типу «Українці в ... США (Канаді, Франції, Польщі... і далі вглиб глобусу)». Групи ці відрізняються від себе, як сніжинки під мікроскопом, тобто подібні лише здалека. А почнеш постити, коментувати, опитувати – і ясно, що то абсолютно різні спільноти, об’єднані лише словом «українці». І двох таких самих немає.

Через призму таких спільнот чітко видно, чим у даній країні українці займаються, який їх «соціальний зріз», чому вони за кордоном і про що мріють.

Наприклад, в Польщі більше чоловіків, аніж жінок-українок. Така специфіка польських заробітків. Тому і групи польських українців ділові і прагматичні. Жодних зайвих постів: просто інформація про нові закони, про вакансії, конкретні запитання від земляків та оголошення подій, цікавих для українців. Чеські групи дуже подібні до польських.

Українці США і Канади уже називають себе «діаспорою». Тому й мова в групах про щось серйозне і поважне. В Україну «діаспоряни» їздять нечасто. Тому тут немає обговорень перевізників, зате багато філософських роздумів про українську долю, про шляхи виходу із кризи і про зустрічі українців та спільні справи на північномериканському континенті.

Французькі та англійські групи – найбільш численна і вдячна аудиторія для мого блогу. Групи тут ретельно модеруються і дуже впорядковані. Ніякі дурниці типу «Щось мене нині чіхається ніс. До чого б то?» не мають шансів потрапити на сторінки французьких спільнот. Найбільше коментарів під моїми постами – звідти. Дякую вам, французькі та англійські українці, за небайдужість і зацікавленість!

Іспанія, Португалія, Німеччина та інші – теж численні спільноти, дуже виважені і чітко організовані. Саме в іспанських групах я чемно вставляю в текст хаштеги, котрих терпіти не можу. Але такий порядок, молодці, іспанці!

Є групи навіть українців в Індії, в Китаї та в інших непопулярних для заробітків країнах. Спільноти ці малочислені, але все ж чудово, що українці єднаються навіть там.

А є ще Італія... О, це окрема тема! Італійські групи – найцікавіші. Там майже самі жіночки. Тому і обговорення дуже жіночі: про кухню, сімейні проблеми, місця для відпочинку, одяг, рукоділля та т.п. Тут уже фільтрів для цензури набагато менше. Тому часом коментарі під постами просто кілометрові. Жіночки сваряться, щось доводять одна одній, терпляче пояснюють і розповідають історії з життя. Часом вклинюється якийсь чоловічий голос, який, зрештою, одразу ж губиться в жіночому гаморі.

В італійських спільнотах найбільше картинок з квітами і котиками, вітань з різними релігійними і нерелігійними святами, життєвих драм і віршів. Зрештою, такою є жінка: емоційною, артистичною берегинею затишку і романтики. Та часом гарячий клімат, а може тяжка праця опікунки чи прибиральниці дається взнаки, і жіночки влаштовують чисто бабські «розбори». З однієї італійської групи я отак вилетіла, а з іншою мало не вилетіла. Врятувала мене від суду Лінча сама адміністратор. Так я познайомилась з українкою з італійським ніком Dolce Fiore.

  Ця жіночка створила групу «Українці в Італії. Італія по-українськи» в противагу іншим комерційним групам, котрі зацікавлені в «срачах» для поширення аудиторії і заробітку. Група Dolce Fiore – красива і привітна, без колотнеч і прокльонів, без недотепних переливань з пустого в порожнє, без постів «ні про що». Тут затишно, як в українській хаті. Тут відпочинеш і наберешся сили, а при нагоді – поговориш про те, що справді цікаво. 

Сама адміністратор про себе розповідає дуже мало. Я до сих пір не знаю, звідки вона, що робить в Італії, не знаю ані віку, ані справжнього імені. Знаю тільки, що вона не тільки веде групу в фб, а й допомагає землякам в Італії. Шукає загублених родичів, підтримує на чужині. Добре, що не все ще так погано в українському зарубіжжі. Що є такі люди і такі групи. Що світ не без добрих людей.

Фейсбук щодня росте. І серед нових його складників – океан українських спільнот. Нехай їх об’єднує не тільки жовто-блакитний колір заставок, а й людяність, взаємодопомога, порядність і любов до людей. А у їх постах нехай більше буде миру і злагоди, сміху та радості, безкорисної допомоги і справедливості. Того, що так бракує нам зараз в Україні реальній. Бо ж Україна віртуальна – цілком в наших руках. Давайте, створимо її такою, як мріємо!

Спокуслива білизна та купальники від Victoria's Secret

При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!