Блог для
українців за кордоном передбачає спілкування в різних українських групах. Тому
я належу до численних спільнот типу «Українці в ... США (Канаді, Франції,
Польщі... і далі вглиб глобусу)». Групи ці відрізняються від себе, як сніжинки
під мікроскопом, тобто подібні лише здалека. А почнеш постити, коментувати,
опитувати – і ясно, що то абсолютно різні спільноти, об’єднані лише словом «українці».
І двох таких самих немає.
Через призму
таких спільнот чітко видно, чим у даній країні українці займаються, який їх «соціальний
зріз», чому вони за кордоном і про що мріють.
Українці США і
Канади уже називають себе «діаспорою». Тому й мова в групах про щось серйозне і
поважне. В Україну «діаспоряни» їздять нечасто. Тому тут немає обговорень
перевізників, зате багато філософських роздумів про українську долю, про шляхи
виходу із кризи і про зустрічі українців та спільні справи на північномериканському
континенті.
Французькі та англійські групи – найбільш численна і вдячна аудиторія для мого блогу. Групи тут ретельно модеруються і дуже впорядковані. Ніякі дурниці типу «Щось мене нині чіхається ніс. До чого б то?» не мають шансів потрапити на сторінки французьких спільнот. Найбільше коментарів під моїми постами – звідти. Дякую вам, французькі та англійські українці, за небайдужість і зацікавленість!
Французькі та англійські групи – найбільш численна і вдячна аудиторія для мого блогу. Групи тут ретельно модеруються і дуже впорядковані. Ніякі дурниці типу «Щось мене нині чіхається ніс. До чого б то?» не мають шансів потрапити на сторінки французьких спільнот. Найбільше коментарів під моїми постами – звідти. Дякую вам, французькі та англійські українці, за небайдужість і зацікавленість!
Іспанія,
Португалія, Німеччина та інші – теж численні спільноти, дуже виважені і чітко
організовані. Саме в іспанських групах я чемно вставляю в текст хаштеги, котрих
терпіти не можу. Але такий порядок, молодці, іспанці!
Є групи навіть
українців в Індії, в Китаї та в інших непопулярних для заробітків країнах. Спільноти
ці малочислені, але все ж чудово, що українці єднаються навіть там.
А є ще Італія...
О, це окрема тема! Італійські групи – найцікавіші. Там майже самі жіночки. Тому
і обговорення дуже жіночі: про кухню, сімейні проблеми, місця для відпочинку,
одяг, рукоділля та т.п. Тут уже фільтрів для цензури набагато менше. Тому часом
коментарі під постами просто кілометрові. Жіночки сваряться, щось доводять одна
одній, терпляче пояснюють і розповідають історії з життя. Часом вклинюється
якийсь чоловічий голос, який, зрештою, одразу ж губиться в жіночому гаморі.
В італійських
спільнотах найбільше картинок з квітами і котиками, вітань з різними
релігійними і нерелігійними святами, життєвих драм і віршів. Зрештою, такою є
жінка: емоційною, артистичною берегинею затишку і романтики. Та часом гарячий клімат, а може тяжка
праця опікунки чи прибиральниці дається взнаки, і жіночки влаштовують чисто
бабські «розбори». З однієї італійської групи я отак вилетіла, а з іншою мало не
вилетіла. Врятувала мене від суду Лінча сама адміністратор. Так я познайомилась
з українкою з італійським ніком Dolce Fiore.
Сама
адміністратор про себе розповідає дуже мало. Я до сих пір не знаю, звідки вона,
що робить в Італії, не знаю ані віку, ані справжнього імені. Знаю тільки, що вона
не тільки веде групу в фб, а й допомагає
землякам в Італії. Шукає загублених
родичів, підтримує на чужині. Добре, що не все ще так погано в українському
зарубіжжі. Що є такі люди і такі групи. Що світ не без добрих людей.
Фейсбук щодня
росте. І серед нових його складників – океан українських спільнот. Нехай їх об’єднує
не тільки жовто-блакитний колір заставок, а й людяність, взаємодопомога,
порядність і любов до людей. А у їх постах нехай більше буде миру і
злагоди, сміху та радості, безкорисної допомоги і справедливості. Того, що так
бракує нам зараз в Україні реальній. Бо ж Україна віртуальна – цілком в наших
руках. Давайте, створимо її такою, як мріємо!
Спокуслива білизна та купальники від Victoria's Secret
При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!
мене теж викинули з групи за те, що був проти постів мовою окупанта. Ну і якось зовсім не шкодую.
ВідповістиВидалитидобре, що не переймаєтесь) я вже й не пам"ятаю, за що мене викинули))
ВидалитиСвіт насправді глобалізується .
ВідповістиВидалитиВсі ми діти планети Земля
Кордони зникають. Це круто!
особливо це відчувається на кордоні Євросоюзу і України...)
ВидалитиЦікаво... Останніх декілька років просто бум виїзду українців до польщі на роботу, навчання, відпочинок. Отака дифузія нашої культури, менталітету в Польщу якось впливає на поляків? Ну як от наша перевага святкувати скоріше уродини ніж іменини, перед пріоритетом у поляків іменини над уродинами якось змінила польське відношення до дня народження? До речі вітання усім, у кого сьогодні день народження... Любові, щастя, радості...
ВідповістиВидалитиВ мене іменин в Польщі немає. Тому в мене тут лише День народження. Та й поляки починають давати дітям європейські та східні імена, котрі теж не передбачають Дня ангела. Тому дні народження все популярніші. Багато людей це свято не люблять, а я люблю. І для мене завжди важливі вітання від тих, хто для мене важливий. Від імені всіх сьогоднішніх юбілянтів дякую Вам за вітання! Нам було дуже приємно) Тим більше, о такій ранній годині) ви були перші))
Видалити������
ВідповістиВидалитиЦе мали бути квіточки....
ВидалитиА получилося щось отаке...
Дуже красивий букет! Дякую😉😉😉
ВидалитиІ як д.н. по польськи?
ВідповістиВидалитиUrodziny 🎁 Гарно?
ВідповістиВидалитиІнше мав на увазі... Як відбувалося, як настрій, чи було трішки по українському?
ВідповістиВидалитиПриїхав син з дівчиною: суші, вино, тортик. Заспівали "100 lat". Подарунки в валюті. Ще не знаю, що собі подарую. Настрій - філософський. Ослик з "Вінні-Пуха" казав: "Що таке, зрештою, день народження? Сьогодні він є, а завтра немає..." Взагалі - було гарно. І багато вітань в інтернеті. Гарна то штука.
ВідповістиВидалитиГарно
ВідповістиВидалитиНе розумію, чому деякі люди не люблять дн. І рада, що є таке свято. А ви?
ВидалитиДуже люблю....дуже
ВідповістиВидалитиВсі тебе люблять, дружина не пиляє, подарунки, теплі слова...
Як у дитинстві...
...але знаю і таких, що не люблять. Це комплекс якийсь... Який?
ВідповістиВидалитиВ дитинстві любила роздавати в класі цукерки. Мій малий ще колись плакав, що я його народила в канікули і не має як роздати цукерки) А комплекс зрозумілий - вік. Люди бояться віку. Бо не приймають себе такими, як є.Ну, або ж просто бояться бути в центрі уваги. Є ще якісь причини?
ВидалитиНу так...коли людина себе не любить, не впевнена в собі...має комплекс меншовартості...
ВідповістиВидалитинам з вами не загрожує, правда?))
ВидалитиТак...нам з вами....
ВідповістиВидалити🌼 квіточка
ВидалитиТак за квіточками часом скучаю..
ВідповістиВидалитиТо ось вам ще, насолоджуйтесь на здоров'я 🌸💐 🥀🌼🌷
ВидалитиЕх....
ВідповістиВидалитиАдміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити